Нещодавно читала історію Захарії в храмі:
„Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім’я Єлисавета.
Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.
Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.
І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,
згідно зо звичаєм священничої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.
А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.
Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.
Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.
Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан.
І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;
бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,
і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”
Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”
Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.
І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.
Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.
Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи:
“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми”“ (Луки 1: 5-25).
„Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.
Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.
Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія;
його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”
Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям.”
І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.
І попросивши табличку, він написав: “Йоан – його ім’я.” Всі тому дивувались.
Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога.
І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.
Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп’яти буде?” І справді рука Господня була з ним“ (Луки 1: 57-66).
Це мене наштовхнуло на такі роздуми.
Він і його дружина Єлисавета молилися про дитину — роками. Безпліддя — одна з найсумніших ситуацій, із якою може зіткнутися пара. Це приводить їх до розчарування і почуття, що Бог не чує їх молитви.
Ви пам’ятаєте цю історію. Одного разу, коли Захарія був у Храмі, ангел проголосив, що його молитви — почуті і його дружина Єлисавета народить дитину! Ангел обіцяє, що це буде хлопчик і що він буде насолодою і радістю для Захарії і Єлисавети.
Однак, Захарія не впевнений, що може довіряти послання ангела. Тому запитує: „По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку“ (Луки 1:18).
Яке глибоке і людське запитання! Це питання, яке ми з вами ставимо постійно:
„Боже, як можу бути впевнений, що ти забезпечиш мене фінансово?„
„Боже, як можу бути впевнений, що ти мені простив?“
„Боже, як можу бути впевнений, що любиш мене?“
Ось про що варто задуматися: віра заповнює прогалину впевненості.
Бог закликає нас вірити в те, що Він обіцяв, навіть коли ми не бачимо обіцяного.
„Віра є запорукою того, чого сподіваємося, – доказ речей невидимих“ (Євреїв 11: 1)
Якщо відчуваєте, що ваша віра не надто сильна, пропоную три засоби для її зміцнення.
Записуйте свої молитовні прохання, а потім записуйте відповіді. Для мене це стало великим підсиленням віри. Ще з часів навчання в коледжі я почала записувати свої молитовні прохання. А потім чекала з нетерпінням, а коли Бог відповідав, я записувала відповіді. В ті дні, коли сумніви затьмарювали мою віру, я поверталася до попередніх відповідей, які отримувала від Бога, і хоча і не могла в той момент бачити Бога, вірила, що Він присутній тут і відповідає на крик мого серця.
Спробуйте записувати свої молитовні прохання. Попросіть Святого Духа зміцнити ваше серце, поки очікуєте відповіді на них. Потім, щоразу, коли Бог відповідатиме, записуйте відповідь і дату. Це стане журналом віри, у який зможете заглянути, коли ваш розум заповнять сумніви.
Запам’ятайте кілька обітниць. Підсилюйте свою віру вивченням Святого Письма. Це допоможе протистояти сумнівам, які будуть постійно атакувати вас. Запам’ятовування — це свідомий вибір очищення о розуму від невпевненості та страху. Проведіть деякий час на самоті, щоб усвідомити дар Божих обітниць. Спробуйте запам’ятати кілька з них.
Дякуйте Господу за те, що Він виконав обітниці, які дав. Подяка розширює нашу віру. Якщо ви цілеспрямовано славитимете Бога, ваша віра зростатиме. Ви не можете хвалити Бога і залишитися незміненими. Спробуйте повірити в те, що Бог виконає те, що обіцяв. Ця коротка молитва допоможе вам у цьому:
„Господи Ісусе, наповни моє серце оновленої вірою в це Різдво. Зміцни мене в вірі в те, що все, що Ти обіцяв, Ти“.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
